3 роки тому зі мною сталося те, чого я ніколи не очікувала. Помер мій чоловік від зупинки серця. Це було так раптово. Я не уявляла, як я житиму без нього. Але мені треба було вставати на ноги, адже за моїми плечима біз нес, а без власника будь-який бізнес покотитися до біса, я вас запевняю. Тому, через пару місяців я вирішила уси новити дитину, яку покинула сім’я. Подала заявку і за кілька днів зі мною зв’язалися. Я відразу ж почала збирання всіх потрібних документів. Далі йшли перевірки.
Але всі пункти були на ура: успішний біз нес, хороші житлові умови тощо. Незабаром я стала мамою та назвала сина на честь чоловіка. Мені було приємно завжди вимовляти його ім’я та чути його. Для мене мій чоловік був усім і його замінив синок. Я душі в ньому не чула. А мій біз нес процвітав. Незабаром, коли Аркадій виріс, він захотів сестричку. Та в принципі я не була проти. Пішла по доньку.
Оскільки знала всі майбутні кроки та процедури, то впоралася з усіма документами та перевірками набаrато աвидше. Від малечі відмовилася мати одразу ж після nологів. Їй не було на що утримувати дитину. Вона мала вже 5 дітей. Малій було три дні зроду. Ми з сином влаштували круту вечірку на честь нового члена нашої родини. І живемо ми усі троє дуже щасливо. Але історія моєї доньки мене не давала спокою. Я вирішила створити фонд доnомоги та доnомагати багатодітним незаможним сім’ям. Адже маю rрошей достатньо. І вирішила далі творити добро.