Ми з чоловіком рано одружилися, нам було всього вісімнадцять. Ми дуже один одного любили і мріяли створити хорошу сім’ю. Але зачати дитину у нас ніяк не виходило. Ми багато ходили по ліkарях, клінікам, здавали ана лізи. Все у нас було добре, ми були сумісні і здорові, але завагітніти я ніяк не могла. Зневірившись у цій справі, ми з чоловіком присвятили себе роботі. Облаштували дачу, купили і відремонтували квартиру.
Дача у нас знаходиться недалеко від міста, тому ми жили там, у місті. Коли мені виповнилося 40, безпосередньо після мого дня народ ження я відчула нездужання. Мені здалося, що все справа в клімаксі. Обстежувалися, я виявила, що перебуваю в положенні і поспішила повідомити про це чоловікові. Він на той момент був у відрядженні, але дізнавшись новину, був у нестямі від радості. Ми так довго про це мріяли! Так у нас з’явилася дочка Аліса. Коли Алісі було десять, я втратила чоловіка з-за автока тастрофи. Далі мені довелося виховувати дочку одною.
На останньому курсі університету Аліса закох алася, незабаром вони з Сергієм одружилися. Я дозволила їм пожити у своїй квартирі, а сама жила на дачі. Після трьох років шлюбу у мене з’явився онук. Я стала залишатися на дачі тільки влітку, в інший час року жила з родиною дочки і допомагала доглядати за дитиною. В минулому році, коли я до них приїхала, зять став обурюватися і гнати мене на дачу. Гнати мене зі своєї ж квартири! Я була обурена до глибини душі. Як він сміє? Він мені каже:
— Чи Не занадто часто ви приїжджаєте в мій дім?Коли моя квартира встигла стати його будинком? В той же день я зібрала його нечисленні пожитки і випровадила за двері. На диво, дочка поставилася спокійно і не заперечувала. Я думаю, що він її теж ображав, і вона була рада від нього позбав итися.