Іноді мені не віриться в історію, яка сталася з моєю дочкою. А все через похмурого зятя, який звалився нам на голову, як погана звістка. Вже після весілля моя донька та її чоловік жили у орендованій квартирі. Було тісно, але за словами зятя, він майже накопичив на той час на будинок для його сім’ї, нам просто треба було почекати кілька місяців. Пару місяців пройшли, а молодята переїхали в іншу орендовану квартиру, не менш тісну. Це повторилося ще кілька разів. На даний момент вони живуть у панельці, платять за розвалюху чимало грошей, і нічого не можуть з будинком вдіяти. Хазяйка навіть не дозволила дзеркало повісити у ванній, вже мовчу про такі речі як посудомийка або пральна машина. Живеться парі погано.
Ну це моя рідна дочка, що їй поробити, ось ми і з чоловіком вирішили подарувати парі квартиру. Довго довелося відкладати, ось тільки суму ми змогли накопичити. Купили квартиру двокімнатну, простору, місце знайдеться і для наших майбутніх онуків. Ми вирішили зробити їм сюрприз, запросили на просте застілля. І коли повідомили їм про наш подарунок, обличчя дочки запливло в усмішці, вона мало не заплакала, ось тільки було щось дивне, а саме – зять, який з похмурими бровами глянув на ключі від квартири, подумав трохи, і оголосив, що він проти переїзду, і сам може нагромадити на квартиру, ми просто поквапилися. Він усе стоїть на своєму, адже хлопець він добрий, не хочеться через таку дрібницю на розлучення подавати.