Все літо я провела на дачі у свекрухи. Дивуюся, як у мене ще горб не виріс, тому що спина так сильно боліла після всієї цієї метушні на грядках. Я думала, що в кінці ми зі свекрухою розподілимо, кому що з овочів дістанеться. Але виявилося все інакше. — Я візьму трохи огірків, ще петрушки і кропу. — Ну вже ні, у тебе чоловік непогано заробляє, нехай сам все тобі купує. А це для моєї Віки, у неї з фінансами непорядок, треба допомагати, нехай добре харчується. Віка-це дочка моєї свекрухи. Вона ще жодного разу не допомогла нам в городі, ні до чого не доторкнулася, жодного разу грядки не полила. Зате велика частка врожаю дістається їй. Мені було прикро за таке, у мене всі руки в мозолях, а я ще нічого не отримую за це.
Але чоловік мене заспокоїв, сказав, що мама восени між усіма розділить урожай. Тому залишок літа я наполегливо працювала, щоб нам дісталося побільше свіжих овочів. А що в підсумку? Нічого не дісталося, свекруха все віддала своїй Віці. Я вирішила, що більше ноги моєї не буде на дачі, не збираюся як рабиня просто так гарувати. Всю зиму мене родичі не згадували, а як настала весна і прийшов час картоплі, то свекруха мені по 10 раз в день стала дзвонити. Я їй відразу сказала, що більше не хочу нічого робити. Тоді вона стала діяти на мене через чоловіка. Мовляв, як не соромно твоїй дружині матері рідної не допомагати. Але чоловік за мене заступився, сказав, що я доросла людина і сама в праві вирішувати, що робити, а що ні.
Свекруха назвала свого сина підкаблучником. І тут з’ясовується, що Віка вагітна, зі своїм животом вона в городі допомагати не зможе. Свекруха одна не справляється, їй потрібна допомога. Тоді Віка приїхала до мене зі скандалом. — Та як тобі не соромно?! Там моя мама одна в городі сидить, а тобі лінь їй допомогти, ти ж невістка, ти зобов’язана подобатися нашій родині! — А що ще я вам тут зобов’язана? Шкода свою маму, так нехай твій чоловік бере лопатку і горбатиться, я більше прислугою для вас бути не збираюся.