Моя мама задумалася завести дітей трохи пізніше, ніж інші. Лише в 35 вона народила першу дитину – мене. А через 4 роки прийшла новина — мама знову вагітна, та ще й трійнятами. Лікарі дуже сильно хвилювалися за маму, в такому віці народжувати, та ще й трійню, було б досить складно, але мама впоралася. У 40 років у неї було 4 дитини, троє з них немовлята. Ясна річ вирощувати їх, як любих інших маленьких дітей, було непросто, але мама не здавалася і навіть не перекидала відповідальність на кого-небудь і всіма нашими справами займалася особисто.
Одного разу мій батько прийшов з роботи і запропонував продати нашу нинішню квартиру, додати на гроші від продажу його заощадження і придбати новий будинок, де нам було б по комфортніше. Мама погодилася, підписала ввечері всі папери про продаж, а вранці батька не було, як і всіх його речей. Пізніше мама дізналася, що, втомившись від життя з вже без п’яти старою дружиною і чотирма дітьми, він поїхав жити з коханкою. Квартиру повернути ми не змогли, довелося переїхати в однокімнатну квартиру, яка дісталася мамі від бабусі. Ремонт був старий, галасливі діти, будинок тісний. Жилося нам не кращим чином, але іншого варіанту не було.
От тільки одного разу, поки трійня грала в пісочниці, до мами на лавку підсів один чоловік, представився, і почав балакати з нею. Через пару днів це повторилося, пізніше він почав запрошувати маму разом з нами у всякі парки, пригощав нас і маму морозивом і часто робити їй компліменти. Так минув майже рік, а потому дядя Саша і мама одружилися. Навіть знаючи, що у неї є 4 дитини, він хотів провести життя з нею. Він став нашим, хоч і не біологічним, але рідним і кращим батьком.