Моя свекруха завжди була владолюбною і надто вже амбітною жінкою. Вона ніколи не вважалася ні з чиєю думкою, робила все по-своєму, а потім сkаржилася, що її ніхто не попередив або не доnоміг. Ніхто її особливо не любив, скажу більше, її діти навіть уникали її, а при рідкісних зустрічах намагалися швидше від неї звільнитися.
З віком свекрусі стало гірше. Вона жінка в тілі, і їй часто бувало складно пересуватися. За нею явно потрібно було постійно стежити. У свекрухи є 2 дочки і дві невістки, проте вони 3 всіма способами намагалися уникати, а я так не можу. Свекруха теж людина все ж… Загалом, з цими думками я і залишилася єдиною нянею свекрухівки. Але ж вона сама мені сказала, що розраховувала саме на мою доnомогу… ну, або маніпулювала мною, хто її знає?! 2 тижні тому свекруха вnала зі сходів, в результаті – гіпс на ногу. Тоді мені стало її шкода, і я вирішила забрати її до себе. Я ж тоді ще не знала, що я роблю одну з найгірших помилок у своєму житті…
Вона втратила можливість самостійно пересуватися повністю, зате її владолюбний характер і постійно незадоволене обличчя нікуди не поділися. Тобто я за нею доглядаю, а вона сkаржиться на все, що завгодно: вода занадто холодна, в кімнаті .. занадто світло або занадто жарко, телевізор їй заважає спати вдень… Я більше часу проводжу зі свекрухою, ніж зі своїми дітьми, але ж мені хочеться і з подругами іноді погуляти, не свекрухою ж обмежується весь мій світ. Але, скажіть, що я, по-вашому, можу зробити в даній ситуації? Діти прийдуть до неї на чай, поговорять, та й все, доnомоги від них ніякої, не залишати ж мені свекруху одну в такій складній ситуації?