Мене звати Марія. Мені 28 років. Я живу одна. Я працюю в хорошій компанії і добре заробляю. Звичайно, я ще молода і хочу мати хороше особисте життя. Я хочу розслабитися, піти куди-небудь з друзями або влаштувати вечірку вдома, але я не можу собі цього дозволити. Це тому, що моя мама переїхала жити до мене. Спочатку вона сказала, що тільки відвідує мене. Але через три місяці мама все ще не збирається їхати. Нещодавно моя мама сказала мені, що хоче жити зі мною, тому що відчуває себе зі мною дуже комфортно.
Вона господарює на кухні і забороняє мені готувати ті страви, які мені подобаються. Тепер я навіть не забираюся в своїй кімнаті, мама втручається в моє життя і все контролює. Коли мене відвідує мама, я змушена забути про своє особисте життя. Кожного разу, коли я приходжу додому, вона наказує мені, що робити. Зайве говорити, що мені це не дуже подобається. Я втомилася від такого життя і вирішила серйозно поговорити з мамою. Але її це дуже образило. Мама сказала, що вона виростила мене і мою сестру і тепер стала зайвою.
Вона каже, що занадто стара і що жити одній небезпечно. Адже у неї nогане самопочуття. Вона жила з моєю сестрою і доглядала за її дітьми. Але тепер її діти виросли, і їй більше не потрібно піклуватися про них. Тому мати вирішила жити зі мною. У сестри є чоловік і діти, а я зовсім одна. — Давай жити разом-сказала моя мама. У моєї матері є своя квартира, але вона не хоче жити одна. Я живу в квартирі, яку мама подарувала мені багато років тому, і я не можу попросити її переїхати. Я не знаю, як переконати маму жити окремо. Я розумію, що у мене тільки одна мама і я повин на піклуватися про неї. Але я доросла людина і хочу мати особистий простір. У моєму віці я не хочу, щоб мені читали лекції або вчили чогось.