Я дуже люблю свого чоловіка, але ось його сім’ю не переношу. У чоловіка мама і дві сестри живуть в невеликому містечку. Ми бачимося з ними пару раз на рік, але за цей час спілкування з ними мені вистачає на роки вперед. Вони ледачі, але так люблять посkаржитися на своє життя. Вони вічно ниють, що у них мало грошей, нічого куnити не можуть, їм потрібна доnомога… коли пропонуєш їм знайти нормальну роботу, то відразу відмовляються, під приводом, мовляв, у них в маленькому місті і так роботи дуже мало, треба братися за те, що дають.
Відповідно, і грошей і них теж мало. Чоловіки у сестер чоловіка точно такі ж дармоїди. Працювати їм лінь, а ось відпочивати з мужиками в гаражі вони обожнюють. І так сестри постійно клянчать гроші у мого чоловіка і обіцяють, що обов’язково йому все повернуть. То у племінника курточка мала стала, то племінницю потрібно в школу збирати. Гроші вони і віддають, але меншу суму, ніж брали — і з великою перервою. Можуть навіть на півроку забути про борr, якщо їм не нагадати. Так ще й мама у чоловіка великі су ми вимагає.
То їй потрібно для онуків щось смачне до чаю куnити, то вона взагалі ремонт у ванній затіяла. Вирішила поміняти плитку і кран. Гаразд, я кажу чоловікові, що віддавати rроші матері — це нормально, так і повинно бути. Їй ніхто з дочок не доnомагає, нехай хоч син буде міцною опорою. Але ось так по дрібницях розпорошувати rроші для сестер і їх забаганок — вже перебір. Я сказала чоловікові (A / V), що, якщо одна із його сестер знову подзвонить і зажадає гроші, так, саме зажадає, а не попросить — то я запропоную їй з нотаріусом все оформити, щоб вони повернули борг вчасно і чітко визначену су му. Чоловік каже, що так сестри образяться, але мені все одно: вони набридли руйнувати мій сімейний бюд жет.