Мені 30 років, у мене є улюблена дочка, чоловік, який любить мене і носить на руках, але я не завжди була такою щасливою, як зараз.Моя мама мене kинула дитиною, вона просто залишила мене в магазині як непотрібну річ. До сих пір я не можу забути те, що я сиділа на лавці, поруч з магазином і чекала, коли мама прийде за мною.Я знала, що вона не прийде, але все одно продовжувала чекати і сподіватися, що вона не залишить свою дочку. Перед тим як піти, мама сказала мені, що я їй життя зіпсувала, краще б вона мене не народ жувала.
Ось так і просиділа до самого вечора, а коли стемніло, до мене підійшов охоронець магазину і запитав чому я сиджу одна і в такий час. Дядько виявився дуже добрим, він взяв мене до себе, щоб вранці відвезти в дитбудинок, я хоча і була маленькою, все ж розуміла, що мама мене kинула. Дружина охоронця прийняла мене дуже тепло, я помітила, що у них не було дітей; виявляється, його дружина довгий час ліkувалася, щоб вона змогла заваrітніти. Тітка Галя сказала своєму чоловікові, що це доля подарувала нам дитину і вона хоче, щоб я залишилася жити у них. Вона мене ласкаво запитала, чи хочу я жити у них, а я була рада без пам’яті, так як не хотіла в дитбудинок.
Мої прийомні батьки виховали з мене хорошу людину, дали освіту, і я це дуже ціную. Незважаючи на те, що вони ледве зводили кінці з кінцями, все одно все найкраще давали мені. Зараз у мене вже є хороша робота, коханий чоловік, який піклується про мене, і дочка, моя копія. Я зараз вже часто відвідую діток з дитбудинку, відношу їм солодощі, гостинці. Я читаю їм казки, розповідаю смішні історії, щоб вони на мить забули, що стали нікому непотрібними.