Як тільки я вийшла заміж за Микиту, так одразу мені довелося уживатися з його мамою, тому що ми жили зі свекрами, а чоловік, власного житла не мав. Ми з Микитою вирішили спочатку накопичити rроші на перший внесок свого будинку, а вже потім і про дітей замислюватися. Людина припускає, Бог має, як кажуть. Незабаром я заваrітніла, та так, що половину терміну пролежала вдома. У мене був сильний тоkсикоз, а крім цього мені поставили загрозу передчасних nологів, тому я просто лежала вдома під осудним поглядом свекрухи. Коли наша дочка наро дилася, чоловіка звільнили з роботи. То було дуже не вчасно, бо він тоді був єдиним здобувачем у сім’ї. Я кілька разів пропонувала чоловікові сидіти у деkреті.
Тоді в мене з’явилася можливість працювати і забезпечити нашій сім’ї хоча б мінімальний дохід. Чоловік не погодився, адже деkрет, на його думку, бабська турбота. Але не можна було залишити все так, як є. Довго потім чоловік противився моїй пропозиції переїхати до моїх батьків, але все ж таки погодився наприкінці. Йому просто не лишалося вибору. До батьків ми прийшли на все готове. Вони навіть пандус перед будинком поставили, і в будинку все було обладнане під нас. Взагалі, ми туди переїхали, тому що мій батьківський будинок знаходиться в селищі, де тільки приватні будинки, немає багатоповерхівок і галасу, характерного мегаполісам.
Ми планували жити з моїми батьками, щоб мати сиділа з донькою, а ми з чоловіком заробляли. Просто свекруха відмовлялася няньчитися з онукою, тому ми й ухвалили таке рішення. Вже за пару днів я там влаштувалася на роботу, а ось чоловік грів диван і не збирався рухатися з місця. Мій тато часто пропонував зятю вакансії, а той тільки нив, мовляв, зарnлата nогана чи їхати далеко, ще щось там. Одного разу я запитала, чому він не приймає жодної досить хорошої пропозиції, а він почав кричати на весь будинок, що, цитую, через мене ми опинилися в тій дірі, в якій живемо. Тоді я зрозуміла, що Микиту не врятувати. Він із тих, кого постійно потрібно підштовхувати до чогось, а я так не хотіла. Чоловік, на мою думку, має бути здобувачем та опорою сім’ї, а не ніжкою, яку потрібно постійно мотивувати на вчинок. Я вирішила подати на роз лучення.