Мій Чоловік – Ревнивець Мене Змучив, Я Була Змушена Втекти Від Нього. Він Так І Не Дізнався, Що Я Мала Дуже Важливу Новину Для Нього.

Моє сімейне життя було сповнене стре су для мене. Мій чоловік жа хливий ревнивець, він контролював кожний мій крок. Моє життя було схоже на тюрму. Я не могла навіть піти до ліkарні, не попередивши чоловіка. Потрібно було спочатку повідомити всі подробиці заходу: до якого ліkаря йду, скільки часу там буду, коли повернуся. Про прогулянки з подругами і мови не могло бути, він не дозволяв мені спілкуватися з іншими людьми без його присутності. Коли я заваrітніла, мені було страաно йому про це повідомити.

Я боял ася нарватися на підозри та звинувачення, адже ми з ним охоронялися. Потягнулася б низка перевірок та допитів. Зневірившись досягти порозуміння з чоловіком, я вирішила поділитися ситуацією зі свекрухою. Я була здивована, зустрівши порозуміння. Лілія Іванівна, обійнявши мене, розповіла, що в дитинстві він дуже ревнував батьків до брата, вони боялися залишати його на самоті з Дімою. Він, користуючись своєю фізичною перевагою, провокував молодшого та бив його. Свекруха мені поспівчувала. Вона, притискаючи мене до себе, говорила : — Вибач мені, що не попередила. Мені здавалося, що kохання його змінить.

Роз лучайся, дівчинко, він тобі не дасть спокійно жити. Просто так поїхати я не могла, адже чоловік мене б нікуди не відпустив. Ми з мамою вигадали цілий план. Того ранку я поводилася, як завжди, не даючи жодних проводів загострити на собі увагу. Провівши чоловіка на роботу, я зібрала речі та поїхала на вокзал. Я поїхала до тітки, яка мешкала в сусідньому місті. На щастя, сучасний світ дозволяє навіть роз лучення оформити дистанційно, я так і вчинила. Дочку я народ жувала вільною жінкою. На щастя, Дмитро не намагався шукати нас. Звичайно, іноді мені бракує чоловічої підтримки, але я не скаржусь. Я рада, що зважилася вибратися на волю. Нещодавно заходила свекруха, щоб побачитись із онукою. Я не маю нічого проти їхнього спілкування, адже вона чудова жінка.