Чоловік мій не тільки отримує набагато менше мене, але ще і живе в моїй квартирі. Але веде він себе як цар, а мене вважає рабинею. Мій чоловік дотримується патріархату. Однак про свої обов’язки він постійно забуває. Дружина, на його думку, повинна підкорятися чоловікові. Ми з чоловіком живемо в моїй квартирі не перший рік. Вона дісталася мені у спадок ще до нашого з ним знайомства.
У чоловіка є тільки батьківська квартира. Питання квартири мене не хвилювало до того моменту, поки чоловік не уявив себе героєм. Зараз я заробляю в два-три рази більше, ніж мій чоловік. Це мене не бентежить, а дратує зовсім інше. Його на хабство. Він взагалі перестав думати про комуналку, про продукти. Чоловік настільки злінився, що навіть готову їжу не хоче собі розігріти. Чекає мого повернення з роботи, і може весь день залишитися голодним.
Додатково до всього цього, він дорікає мені в тому, що я погана господиня. Адже він хоче ідеального порядку і кілька приготованих страв. Якщо прислухатися до нього, то я взагалі нікудишня. Я не обходжу чоловіка свого і не слухаюся його зовсім. Але дітей він від мене все-таки хоче. Тоді потрібно подумати про те, як жити ми будемо, якщо я буду в деkреті? Дуже цікавий розклад виходить.