Я вийшла заміж три роки тому. У мого чоловіка досить велика сім’я. У нього три брати, і всі вони вже одружені, діти теж є. Оскільки весілля у нас було взимку, на Новий рік ми з ним поїхали відпочивати у теплі країни. Ми там провели приголомшливий час, добре відпочили. Минулого року вирішили залишитися вдома. У мене своя трикімнатна квартира, яку лишила мені моя бабуся. Моя свекруха вирішила, що в нас повно місця, і ми всі помістимося: проблем для неї не було. До цього всю сім’ю чоловіка я бачила лише на нашому весіллі. Рідня чоловіка приїхала 31 грудня. До цього я майже не виходила із кухні. Все готувала та готувала, адже приїжджав натовп. Нас було 11. До їхнього приїзду вони відправили нам гроші на продукти. Але ж готувати все треба ж було?
Чоловік мій тільки мив посуд, у разі чого – ходив у магазин. 31-го о п’ятій ранку чоловік був на вокзалі і зустрічав їх. Я на той час готувала сніданок. Їх насправді було дуже багато. Та ще й постійно смикали мене, їм потрібно було одне, те інше. Коли ми сідали за стіл, я вже не відчувала ніг під собою. Навіть до ладу привести себе в порядок часу не вистачило. Спати я пішла о четвертій годині, мені вже нічого не хотілося. А наступного дня все наново. Знову нагодувати, напоїти, приготувати. А гості відпочивали. Посуд у раковині у нас не закінчувався, їжі не вистачало, вони їли весь час. Я навіть на мить не виходила з ними погуляти. За цей час знову забиралася, готувала, мила. У нас вони лишилися 4 дні, потім почали роз’їжджатися. Мене постійно хвалили, дякували за все, всі залишилися задоволеними.
А я потім ще два дні забиралася, мені тільки хотілося лежати і дивитися в стелю. Усю мою енергію начебто витягли пилососом. Я не хочу більше влаштовувати таке, але мій чоловік мене не розуміє. Він уже дав згоду на пропозицію свекрухи зустрічати травневі разом. Чоловікові я висловила все своє невдоволення. Але він не зрозумів, що мене не влаштовує. Після розмови він мені обіцяв, що цього разу все буде інакше. Мовляв, він мені допомагатиме. Але я представляю цю доnомогу – помиє тарілку, а потім почне розмовляти з батьком чи братом – і все. Більше не знаю, що робити і як сказати, що не хочу приймати всю його рідню в себе. Його родичі нічого nоганого мені не зробили, не хочу їх образити, просто бачити їх не хочу. Я не відпочиваю, а орю більше, ніж на роботі.