Увечері поверталася я додому, як раптом побачила недолугу сусідку Ірку. Про неї все село говорить, тому що вона зі своїм чоловіком на пару n’є, хоча у них четверо дітей. — О, які люди, слухай, а може ти мою новонарод жену Аньку візьмеш до себе? — Ти що таке кажеш, Анна, як можна дітьми розкидатися. Краще йди додому і відоспись. — Ні, я не зрозуміла. Я ж серйозно кажу, ми з чоловіком вирішили в місто поїхати, там працювати. Дітей на бабку залишимо, тільки от Ганнусі моїй молодшій всього 9 місяців, бабуся з нею не впорається. Забери її до себе. Я швидко відбулася від Ірки, а вдома все розповіла чоловікові.
Він задумався, стало шкода маленьку Аню, вона всього лише новонарод жена дитина, яка вже нікому не потрібна. Наступного дня Ірка прийшла до мене на роботу вже твереза. В одній руці у неї була валіза, а в іншій невеликий кульок. — Ось, дочка моя Аня. Або ти забирай, або я її на вокзалі залишу, а це на твоїй совісті буде. Я, звичайно, забрала дівчинку. А Іра щаслива пішла на вокзал з чоловіком. Не очікувала, що можливо так просто позбутися від дитини. Я принесла дівчинку додому, чоловік мене повністю підтримав в такому рішенні.
Перші дні малятко сильно кричала і nлакала. Навколо немає рідних і знайомих голосів, якісь чужі руки, немає маминого молока. Але потім все ставало легше з кожним днем, дівчинка звикла, а ми з чоловіком її полюбили. Коли Ганнуся виросла, то вирішила, що хоче стати медиком. Вона поїхала вчитися в місто. Тільки вийшло так, що вона знімала квартиру зі своїми подружками, а господиня квартири виявилася сестрою Ірки. Її сестра Люба тут же подзвонила мені, сказала, що все зрозуміла, тому що прізвище наше і дівчинка дуже на Ірку схожа. Ми вирішили не говорити Ані правду, нехай дівчинка спокійно живе, не знаючи, що її батьки були алкоголіками. Тітка Люба виявилася дуже доброю жінкою і сказала, що брати плату за оренду з Ані не буде. Доньці пояснили тим, що просто тітка Люба наша хороша знайома.