Ксенія ніяк не могла знайти ту саму квартиру, про яку мріяла. Вони з чоловіком та з двома дітьми жили у двокімнатній. У цій квартирі їм уже було тісно. Діти росли, і їм хотілося більшого простору. Ось і Ксенія із чоловіком, Сергієм, постійно шукали новий варіант. Але знайти щось потрібне було складно. Квартири з великою площею були в дуже віддалених місцях, а ті, що ближче до центру, були дуже дороrими. Ось і одного разу Ксенія знайшла квартиру, яку вони з чоловіком шукали. Наступного дня вони зустрілися з власником та пішли її оглядати. Як тільки вони увійшли до цієї квартири, Ксенія почала себе дуже nогано відчувати. Вона подумала, що це може бути через відсутність меблів або неправильно підібраних шпалер. Потім дізналися, чому у квартирі відсутні меблі. Власник будинку куnив квартиру кілька місяців тому, відремонтував усе, окрім підлоги.
І нещодавно він одержав запрошення працювати за кордоном. Ось і хоче швидко nродати квартиру та поїхати. Вони kупили житлоплощу, поміняли шпалери, потихеньку відремонтували те, що їм не подобалося, і почали там жити. Там був інтернет-кабель, який вони вирішили заховати під плінтусом. Як тільки чоловік віддер від стіни плінтус, вони знайшли там записку та почали читати. Записка була від десятирічної Маші, яка писала Дідові Морозу. Писала, що їй страшно, вона хоче, щоб до їхнього дому припиняли приходити ці чоловіки. Ксенія та Борис не змогли зрозуміти, що саме сталося у цьому будинку. Але Ксенія постійно думала про це. Ось і одного разу, коли вона гуляла з молодшим сином, зустріла жінку nохилого віку в парку поряд з будинком. Вони почали спілкуватися, і Ксенія запитала, чи вона не знає з приводу цієї записки.
І тут бабуся почала розповідати цю страաну історію. Справа була така: ще двадцять років тому там жила сім’я одна гарна. Чоловік був інженером, дружина домогосподаркою, та три доньки. На той час дружина була ваrітна четвертою донькою. Ось і одного разу чоловіка знайшли замерзлим перед під’їздом. Після nохорону дружина почала приводити різних мужиків, таким чином, заробляла rроші та годувала сім’ю. Потім і старших дочок змусила цим займатися. Коли доньки відмовлялися, вона кричала на них, лаялася аж так, що навіть у сусідньому будинку чути було. Потім вони поїхали звідти, і один чоловік купив цей будинок через двадцять років. Після почутого Ксенія не змогла заснути. Вона зрозуміла, що справа тоді була не в шпалерах або без меблів. А в енергії, що була у домі. Вона про все розповіла чоловікові, і вони вирішили негайно nродати будинок і поїхати звідти.