Якось я помітила, що саме через роботу в офісі, у мене постійний ст рес та втома. На той момент мені було 23 роки, я була заміжня, дітей у нас не було, але ми й не збиралися їх завести, враховуючи, наскільки ми були зайняті. Тоді, думаючи про альтернативи роботи в офісі, я згадала, що у 18 років я ненадовго влаштувалася в одній родині. Мені це тоді дуже сподобалося, але цій роботі я чомусь віддала перевагу офісу, навіть незважаючи на те, що різниця в плані зарплати невелика. Тоді я звіль нилася і почала працювати нянею, що до цього дня вважаю найкращим рішенням у своєму житті. Грошей стабільно вистачає на все потрібне та й займатися з дітьми я завжди любила.
Це моя робота. Пропрацювала я нянею років 7 і вже задумалася про те, щоб завести своїх дітей. З того часу у мене з’явилися троє хлопчиків. Вони у мене не спокійні і слухняні, але, як я і сказала, доглядати за дітьми, я обожнюю, так що сильно не втомлююся в кінці робочого дня. І ось одного разу до мене прийшла подруга і сказала, щоб я доглядала її дитину, поки вона буде на корпоративі з новим чоловіком. Вона завжди виховувала дитину одна, отже, я подрузі частенько допомагала з цим. Ось тільки цього разу вона дослівно сказала, що збирається залишити дочку в мене «не на день, не на тиждень, і навіть не на місяць».
Я спочатку подумала, що це якийсь невдалий жарт, ось тільки виявилося зовсім інакше. (Ev/K) Її новий чоловік має намір відвезти її за кордон; побачити Італію – давня мрія моєї подруги. Як виявилося, мрія була така, що подруга була готова заради неї навіть дочку поkинути. Ну гаразд, не kинути, звичайно, перебільшую, але подруга хотіла зали шити дочку в мене на рік, а то й більше, загалом, доки вони там не облаштуються. Я навіть не знала, що сказати. Сказала, що мені треба подумати та обговорити це з чоловіком, який повернеться з відрядження за пару днів. Подруга дала мені час подумати, але я думаю все ясно, я не можу залишити своє життя на стороні і цілий рік (як мінімум) присвятити дівчинці.