Є у мене дворові друзі, з якими ми грали ще в пісочниці, з якими і донині разом проводимо час. Нормальні хлопці. Але є серед них один, який просто бісить мене.Діма завжди був трєплом. Любив розповідати про себе небилиці, в яких він виглядав орлом. Ми це знали і не вірили жодному його слову.
Після армії Діма вирішив залишитися на надстрокову службу, принаймні так повідомила всім сусідам його мати, така ж врушка. Вона хвалилася, що син одружився на дочці генерала — командира частини і катається в маслі.
Років через десять Діма повернувся. Один, без генеральської доньки. Щоправда, у його версії тесть був полковником, хоча на фотографії, яку він нам надав, чітко були видні погони прапорщика на формі. Форма висіла на спинці стільця, і очевидно наш трепач цього не помітив. Ми переглядалися і сміялися, а він продовжував розповідати, що незабаром служба йому набридла і тесть його прилаштував виконробом на якийсь будівництві.
Ми засумнівалися, у нього немає освіти, але Діма викрутився, що після тієї посади, яку він обіймав у частині, це було безпроблемно. Потім дружина змучила його своєю ревністю, і він все кинув і вирішив повернутися у рідне місто. Хоче створити тут свою будівельну компанію, але почне працювати чомусь з низів, простим роботягою.