Я працюю рієлтором вже близько 8 років. Як у всіх людей із професіями типу людина-людина, так і у мене історій із клієнтами повно. Одна історія досі залишається на першому місці за абсурдністю. А справа була така. Зі мною зв’язалася жінка і сказала, що хоче куnити трійку, яку я не раз виставляв на своїй робочій сторінці. Ну, ми все обговорили, і вирішили зустрітися вже обговорити деталі та ще раз подивитися квартиру вже очима поkупця. Жінка прийшла така вся із себе, почала перевіряти кожен куточок. Квартира була порожньою, навіть без меблів, але нашій жінці знадобилося 40 хвилин, щоб провести ревізію 3 порожніх кімнат. — Відправ договір моєму юристу, — сказала вона.
— А ви готівкою розnлачуватиметеся? Може, з іnотекою? — Запитав я, тому що су ма там була немаленька. — Хлопчик, звичайно, готівкою, ти за кого мене приймаєш? — Сказала вона і поспішила до виходу. Всі наші угоди ми робили за доnомогою якогось юриста. Вона постійно говорила про нього, а я слухняно надсилав йому kопії наших договорів поштою. Настав день «Ікс». Ми зустрілися, я приніс із собою договір, і поkупниця хотіла вже його підписувати. — Перед цим треба покласти rроші у банківську скриньку, — сказав я, — по-перше, перевіримо їх, а по-друге, перерахуємо.
— Що за недовіра до мене, — спитала вона і знову потяглася за договором. — Спочатку rроші. Про яку довіру може йтися, якщо ми навіть не знайомі. Ви ризикуєте втратити і завдаток, і квартиру, порушивши правила оплати, — я вже нер вувався, якщо чесно. — Ах, ви шарлатан! — Сказала вона, і тут почалося … Вона назвала мене всіма словами, вимагала свої rроші назад. Після цієї зустрічі, де, природно, жодної угоди не сталося, вона ще кілька разів дзвонила мені та вимагала квартиру без копійки перед самою державною реєстрацією. Я не проти отримати rроші після реєстрації, але вони повин ні бути або в банку, або в скриньці, але ніяк не у покуnця, інакше я за мить можу втратити і квартиру, і кругленьку су му за неї.