Марина більше не могла чути крики і регіт з сусідньої кімнати. Вона влетіла туди і закричала:- Ви офонарели? Третя година ночі! Скільки можна?Зібрана компанія анітрохи не зніяковіла. Колишній чоловік Марини-Олег, встав і вивів її з кімнати:- Я в своїй квартирі і роблю, що хочу. Так що, нічого псувати людям вечірку.Те, що Олег називав вечіркою, було щоденною пиятикою. Так було щовечора, починаючи з того дня, як вони розлу чилися. Діватися їм було нікуди, тому колишнє подружжя продовжувало жити в тій же квартирі. Але поведінка Олега виходила за всі рамки. Мало того, що було шумно, так він, крім друзів ще й дівок якихось приводив.
Здавалося б, це вже не повинно було її дратувати. Але Марина все одно бісилася, напевно через те, що їй не вдавалося нормально висипатися. Терпінню її приходив кінець. З ситуацією треба було якось розбиратися і Марина знайшла вихід.В один прекрасний день в їх квартирі з’явилися два студенти-азербайджанця. Вони прийшли по оголошенню, знімати кімнату Марини. Оглянули все і залишилися задоволені. А сама Марина зняла вбиту квартирку в іншому районі. Було не дуже комфортно, але зате нерви їй ніхто не тріпав.Через місяць їй подзвонив Олег:
— Марин, сил немає твоїх мешканців терпіти.