Катя була гостра на язик і завжди вміла викрутитись. Слово їй скажи – і відповідь у неї відразу напоготові. На будь–яку ситуацію знаходила жарт, а зробити все по–своєму — це її коронний номер. Іван знав, що розмовляти з Катею про складні речі треба обережно. Ось і зараз він ламав голову, як сказати їй, що його мати знову вирішила пожити в них усю зиму. Звичайно, він сам був не в захваті від цієї ідеї, але дуже сподівався, що Катя щось вигадає. Мама Івана, Ольга Іванівна, була не літньою жінкою — нещодавно вийшла на пенсію. Рік тому вона вже гостювала у них два тижні, і тоді Іван ледве витримав її візит. Все їй не так: сорочки погано випрасовані, десь знайшовся пил, протікаючий кран заважає спати, а меблі в будинку стоять «зовсім не так, як потрібно».
– Катю, завтра приїжджає моя мама, – обережно почав Іван. – Вона любить чистоту, тож треба порядок навести. У неї око–алмаз: все помітить. Пил, білизна… І вечерю треба гарну приготувати, щоб не причепитися було. – Пил? У нас? – обурилася Катя, схрестивши руки на грудях. – Ану пішли перевіримо! Бери ганчірку, давай! – Навіщо перевіряти? – розгубився Іван. – Я й так знаю, що в нас чисто. – Ні! – відрізала Катя. – На холодильнику перевір, на полицях. Шкарпетки у кошику лежать? Випремо їх? – Катю, ну годі, – зітхнув Іван. – Все у нас гаразд. – А що на вечерю готувати? – різко змінила тему Катя. – Холодильник порожній, грошей нема. Нам самим би до зарплати дотягнути, а ти гостей звеш. – Ну, мамо одна, – спробував виправдатися Іван. – Ні, – примружилася Катя.
– Мами буде дві. Моя теж завтра приїжджає. Іван остовпів: – Чому ти раніше не сказала? – А ти? – Огризнулася Катя. – Тільки зараз вирішив повідомити. – Але мама має право приїжджати, – не здавався Іван. – Вона нам грошей на перший внесок дала. – А моя мама? Вони меблі нам купили. Щомісяця продукти нам передає. І грошей підкидає на кредит! Моя мати не менше за твою допомогла. – Але де вони всі житимуть? – безпорадно спитав Іван. – Ось і я питаю! – пирхнула Катя. – У нас лише дві кімнати. Виходить, ти зі своєю мамою, а я з моєю. – Чому це я з мамою? Нехай наші мами живуть в одній кімнаті, а ми в іншій, – спробував знайти вихід Іван. – А мій батько? – раптом додала Катя. – Що?! І батько приїжджає? – Іван схопився за голову. – Надовго? – А твоя мама? – парирувала Катя.
– На всю зиму? Ну, мої теж до весни поживуть. У селі взимку робити нічого. Твій тесть вже всю роботу передивився: буде сторожем на двох місцях. А ми з тобою переселимося на кухню. Там і холодильник, і чайник – все під рукою. – Я так не хочу! – підвівся Іван. – А я, по–твоєму, хочу? – Катя посміхнулася. – Ти своїй мамі поясни, що місць більше немає. Іван спробував зателефонувати матері, але зв’язок підвів. А ось Катя додзвонилася до своїх батьків та попросила їх зіграти у підігравання. – Мовчіть більше і кивайте, ніби погоджуєтеся зі мною, – наставляла вона їх. Вночі Іван погано спав. Перед очима стояла картина: він забитий на кухні під наглядом мами. А тут ще тесть з тещею… Тільки до ранку йому стало трохи легше: Катя точно щось придумає. Вранці родичі зібралися.
Батьки Каті виконували її інструкцію — кивали та погоджувалися з усім. – Тато, завтра ти виходиш на роботу, – заявила Катя тестю. – Потім вихідний, потім дві зміни, і знову відпочинок. А мами займуться будинком. Зробимо графік, як в гуртожитку. А ми з Іваном будемо працювати та підробіток шукати. – Іване, поговоримо, – Ольга Іванівна не витримала. – Ти навіщо терпиш цю недалеку? – обурювалася вона. – Вона твого тестя на роботу відправляє! – Мамо, вона має рацію, нам справді треба жити далі, – відповів Іван. – Чи я, чи вони! – категорично заявила мати. – Мамо, я вибираю тебе. Але Катя обере своїх батьків. Що мені робити? – Їду до твоєї сестри, – сказала Ольга Іванівна. – Нехай молоді самі розуміються. Батьки Каті полегшено кивнули і поїхали додому до свого господарства. А Ольгу Іванівну Іван за кілька днів відвіз до сестри. – Тяжке було випробування, – зітхнув він, проводжаючи матір. Та махнула йому рукою, посміхнулася та поїхала. Як у його сні…