Мені тоді було 42 роки, а їй – 33. Ми обидва були розлучені і випадково познайомилися, опинившись сусідами. У неї був син, у мене – дочка. Після короткого спілкування наші стосунки стали серйозними, але моя дочка сприйняла це з невдоволенням. Перший рік стосунків був важким: я намагався налагодити стосунки доньки з новою жінкою. Складнощів додала новина про вагітність моєї колишньої дружини, що викликало у дочки стрес.
Тоді моя нова жінка захопилася йогою, що почало впливати на її характер. Вона стала дратівливою, і її погляди почали змінюватись. Одного разу ми всі добре провели відпустку, і здавалося, що стосунки налагоджуються, але після поїздки моя нова пасія образилася на мене за моє прохання тимчасово приховати серйозність наших стосунків від дочки. Ми розлучилися, і я переживав депресію.
Через чотири місяці ми зустрілися та вирішили відновити стосунки без зобов’язань. Незважаючи на мої зусилля довести свою любов до її сина через турботу та підтримку, вона сумнівалася у моїх почуттях. Після екскурсії та випадкового відкриття флірту у її телефоні, мої почуття були глибоко поранені. Взимку наші стосунки охололи, і навесні вона без пояснення остаточно пішла. Я зрозумів, що кожен має право на вибір і, можливо, я справді не її чоловік – доля так вирішила.