Людмила та її чоловік Володимир готувалися до літньої відпустки на дачі. Поки Люда збирала речі, вона не могла знайти мамині сережки, які завжди носила влітку. Вона подумала, що могла залишити їх на дачі з минулої осені. Подружжя без пробок дісталося дачі і розташувалося, підготувавшись до сну. Люда весь вечір шукала сережки, але не могла їх знайти.
Вона зрозуміла, що зациклилася на них, але не усвідомлювала причини. Люда вийшла на вулицю, помилувалася трояндами та іншими рослинами в саду. З балкона їхнього будинку вона побачила маму в її улюбленому кардигані, яка махала їй рукою. Спочатку вона подумала, що їй все це здається. Але на світанку, на перилах балкона, вона знайшла зниклі сережки, які блищали в променях ранкового сонця.
Люда була вражена і вдячна одночасно, відчуваючи тепло та любов матері. Вона повірила, що мама спостерігає за нею і відчула втіху від її присутності. Люда остаточно переконалася в тому, що ніщо не пропадає і не з’являється незвідки, і подякувала мамі за дорогоцінний подарунок. Яблуні наливались новим соком, а вишні розпускалися, як у казці. Жінка була щаслива, що знайшла сережки та відчувала материнську теплоту.