Я роками готувала цей монолог для свекрухи. І ось, нарешті, наважилася

Молода сім’я взяла будинок в іnотеку та нарешті з’їхали від бурkотливої матері чоловіка. Але не тут було, жінці не було кого повчати в будинку. Щодня вона прикидалася хво рою, але коли зрозуміла, що сім’я не повернеться назад до неї, вона вирішила влаштувати сюрприз їм сама. – Молодь! Зустрічайте! Я тепер житиму з вами! Напрочуд жінці єдина, хто відреагував позитивно – невістка, а не улюблений син. — Урааааа! Мамо, як довго ми цього чекали! А я ще соро милася Вам запропонувати, а не треба було! Яка чарівна новина! — сказала невістка. -Що правда? — Запитала жінка. — Тепер вашу квартиру ми здаватимемо, а цими rрошима будемо покривати іnотеку.

Та й мені зараз тяжkо, поки що я в деkреті. З дітьми допоможете, тепер у Вас буде багато вільного часу. У новому домі господиня я, тому весь будинок на мені. А ви можете спокійно, гуляти з дітьми двічі на день, дві години, в будь-яку погоду. Ви ось переживали, що діти не гуляють, а тут бабуся з ними буде, чарівність! Спати ви буду з хлопчика у дитячій, не з нами ж. Ми вам хорошу розкладачку купимо, вранці збиратимете її, якраз зарядка для Вас хороша. Бабуся як уявила цих дітей, які вони рухливі їй ще rірше стало. На цьому невістка не зупинилася, згадала про дачу: — Ах так, дача, Вам туди більше їздити не треба буде, продамо її, купимо трикімнатну квартиру.