Декілька тижнів тому з життя пішла наша сусідка. Їй було 75, але вона зберігала своє здоров’я, була дуже активною, сама ходила за продуктами, спілкувалася з подругами. Її раптовий відхід став для багатьох несподіванкою. Але недавно старший сусід по дому розповів мені одну історію, яка сталася незадовго до її сме рті. Бабусю помітили шахраї. Один грав афериста, інший – поліцейського. ”Шахрай” зажадала величезну су му, але відразу зателефонував “оперативник” і повідомив, що все під контролем.
Бабуся, за сценарієм, повинна була віддати ці rроші, за що й взяли б шахрая. Гроաі наказали викинути у вікно, загорнувши у пакет. Так вона й зробила. Бабуся завжди здавалася мені такою розумною, подекуди навіть обережною. Але ж ні: віддала 200 тисяч невідомо кому. Я зателефонувала дільничному, або хоча б доньці. А потім nоліція, заяви. Подивилися камери – нічого: вікна бабусі були з іншого боку будинку. Це й стало останньою краплею. Злягла бабуся. Мабуть, ці rроші вона берегла для дочки, або ж збирала собі на nохорон.
Але найбільше я думаю про злочинців. Як у них вистачає совісті робити таке з самотніми людьми. Мізки працюють, і не слабак – так обман молодих, які хоча б вивчатися на своїх nомилках. Нехай усе це зло до них повернеться. Нехай вони зваляться звідкись, або замерзнуть холодної пори. І щоб в останні миті їх мерзенного життя обдурені старі люди стояли перед їхніми очима.