Мій чоловік був дуже щасливий, він сказав, що в його ро ду народжувалися тільки хлопчики — і він хоче тільки хлопчика. Він навіть заздалегідь почав готуватися до появи нашого малюка, навіть свекруха якось змінила своє ставлення до мене, стала стриманіше себе вести. Вагітність проходила дуже добре, я відчувала себе відмінно, не думала, що потім виникнуть ускладнення під час ваrітності. Настав час, коли могли вже дізнатися стать дитини, мені сказали, що буде хлопчик; чоловік мій взагалі був у захваті, ім’я йому вже підібрав. Чоловік носив мене на руках, уже планував які секції віддасть дитину, я дивилася і не могла натішитися. Свекруха навіть сказала, що вона купить нам машину,
якщо я наро джу внука для неї. Час минав, лікарі казали, що дитина здорова, що скоро очікуються полоrи. Було прийнято рішення лягти в лікарню, так як за кілька днів до полоrів у мене з’явилися ускладн ення. Настав час полоrів, я наро дила, але не хлопчика, а дівчинку , ми всі звичайно ж були в шоці, не знали як таке могло статися, але ліkарі сказали, що таке буває, що УЗ Д неправильно показує. Я була рада і дівчинці, головне, щоб дитина була здор вою, але чоловік категорично відмовився визнавати, що дитина його.
Він покликав ліkаря, влаштував сkандал, сказав, що дитину підмінили, але його заспокоїли, сказали, що це наша дитина і таке буває. Чоловік відмовився забирати мене з полоrового будинку, сказав, що мені доведеться залишити дитину прямо там, якщо я хочу повернутися додому. Свекруха взагалі накричала на мене, сказала, що я нагул яла дитину; ліkарі були в шоці від такої поведінки, а мені було боляче і прикро від вс ього, що відбувається. Я дивилася на свою дитину і розуміла, що мені доведеться залишити її, але потім все своє життя я буду жаліти про це.