Наш син нещодавно заявив, що незабаром розпишеться зі своєю дівчиною. Весілля поки що грати не хочуть, гроші збирають. Але після РАГСу вони будуть жити з нами деякий час. Я була дуже рада, тому що синові вже 25 років, саме час, щоб одружитися. Ми з чоловіком вже хочемо якнайшвидше з онуками понянчитися. Тож ідею сина повністю підтримали. Я багато історій чула про невісток, що не всі свекрухи можуть з ними порозумітися, але мені здавалося, що це не мій виnадок.
Я не люблю kонфлікти, так що думала, що ми з невісткою швидkо порозуміємося. Я і до їхнього розпису в РАГСі була трохи знайома з його дівчиною. Вона мені здалася дуже скромною та тихою дівчинкою, тож я з радістю чекала дня, коли син її до нас приведе. Дива почалися з першого ж дня. Я помітила, що невістка не вийшла вечеряти з нами. Сказала, що їй нездужиться. Але так тривало щодня, хоча я бачила, що почувається вона добре, проте все одно не сідає за стіл. Я прямо запитала у сина, у чому nроблема.
А він відповів, що їй просто не подобається вечеряти з нами, точніше, не подобається наш спосіб вживання їжі. У нас у сім’ї склалася своя тра диція. Ми всі їмо з однієї спільної тарілки за столом. Це зближує нашу сім’ю, та й економніше у плані того, що не потрібно вкотре мити багато посуду. Ми їмо однією ложкою з усіх каструль, щоб щось рідке не капало, просто над ложкою тримаємо шматочок хліба. Але невістці такий спосіб їжі не подобається, вона вважає, що це гидко. Весь час бере для себе окрему тарілку і йде в кімнату. Я не знаю, як змусити її вечеряти разом із нами, адже таким чином вона порушує нашу тра дицію.