Ми з Сашею вчилися в одній школі. Ми сиділи майже за однією партою. Все було так само, як у всіх: шкільна любов. Мій майбутній чоловік носив мою сумку, супроводжував мене на перервах і був моїм охоронцем. Потім він зізнався мені в коханні. Ми домовилися таємно одружитися. Чому таємно? Тому що мої батьки не схвалили б такий молодий шлюб. Я не була сиротою, але мене виростила бабуся, бо батьки пили. Я обожнюю її до сліз. Вона була дуже добра до мене, ніколи мене не відчитувала і завжди балувала. Однак вона попередила мене, що гени-штука підступна.
І якщо я не хочу такого майбутнього, як у моєї матері, я повинна назавжди відмовитися від алkоголю. Потім моя бабуся пішла з життя. На щастя, мені тоді було вісімнадцять років. В результаті я не потрапила в дитячий будинок. Зрозуміло, що батьки Саші не були раді невістці з таким минулим. Проте Саша переконав мене, що коли він повернеться з армії, то умовить своїх батьків прийняти мене. Він сподівався, що я буду чекати його. Він поїхав служити в море, і я виявила, що ваrітна. Мені довелося піти до його батьків і зізнатися. Вони влаштували великий скандал. Але в підсумку їм нічого не залишалося, як змиритися з цим. У мене народилася Галя, моя здорова дівчинка.
Однак мій чоловік вирішив залишитися в місті, де він служив. Він написав листа з проханням про розлучення. Як з’ясувалося, він закохався в когось там. А я була просто його шкільної коханою. Я була вражена. Хіба так буває? А як же романтика? Що змусило його так вчинити з нами? Все зав алилося в одну мить. Ми з Галею залишилися одні, і стали жити в квартирі, що залишилася від бабусі. Одного разу водопровід на кухні почав підтікати. Я звернулася до фахівця. Його звали Вітею. Я йому відразу сподобалася, незабаром він зробив мені пропозицію, і ми одружилися. Тепер ми живемо з Вітею і нашою донькою в мирі і в достатку.