Ми всі звикли, що люди у віці скаржаться на все підряд. Що їм важко ходити, що потрібно постійно за ними бігати і все для них робити, приносити і подавати. Але цього разу нас з дружиною здивувала одна літня пара. Ми поверталися з відпустки додому на поїзді. Їхали вже три дні і дуже втомилися. На одній станції до нас приєдналася літня пара, обом років під 60-65. Ми думали, що зараз почнуться нудні розмови про здор ов’я, але все виявилося інакше. Ми з дружиною займали нижні полиці, а пенсіонерам дісталися верхні.
Увечері, коли прийшов час лягати спати, дідусь допоміг своїй бабусі піднятися на верхню полицю. Дружина запропонувала їй поміняти місцями, щоб тій було легше. Але жінка ввічливо відмовилася. Тоді я запропонував дідусеві свою допомогу, на що він здивувався і сказав, що сам все може. Він без праці заліз на свою полицю ніби йому не 65, а всього 30 років. На ранок наші сусіди тихо злізли і пішли снідати. Після обіду ми розговорилися, це були позитивні і цікаві люди. Від них так і віяло енергією життя.
А через станцію вони зійшли, нам стало без них навіть нудно. Але замість них підселилися дві бабульки, які були молодші попередніх пенсіонерів. Вони зайняли бічні місця і всю дорогу розповідали один одному про свої болячки і важке життя. Слухати їх було просто нестерпно. Так здоров’я залежить не тільки від фізичної складової, а й від думок, з якими живе людина.