Я чула багато історій про сварки родичів через квартиру і спадщину, але я завжди думала, що мене з сестрою такі речі обійдуть стороною. Ми з сестрою були дуже дружні, ніколи не сварилися як в дитинстві, так і в дорослому віці. Батьки нас правильно виховали. І також батьки нам однаково подарували по однушці кожній. Це був справжній сюрприз.
Не потрібно було нічого ділити і з’ясовувати, кому належить зайвий квадратний метр. Так ми стали жити своїм життям. Сестра вийшла заміж, народила двох дітей. А у мене з особистим життям нічого не складалося, але зате з роботою все було добре. І ось по мер наш батько, вночі серце зупинилося. Мати не змогла змиритися з втратою і теж слі дом за ним пі шла. Квартира батьків стала пустувати.
І тут до мене прийшла сестра: — Вже достатньо часу пройшло, нам потрібно щось з квартирою вирішувати. — А що з нею вирішувати, все і так зрозуміло. — Та ні, мені здається, що ми в глухому куті. — Ти взагалі про що? Про квартиру батьків? -Так. — Так вона ж записана на нас, продамо і розділимо rроші навпіл. — Але от тільки я не хочу її продавати. — Ну добре, може здавати в оренду, а rроші навпіл.
— В цьому-то і проблема. Мама за життя на мене дарчу оформила. На мене одну… сказала, що у мене вже двоє дітей, а у тебе дітей вже і не буде. Просто вона тебе засмучувати не хотіла, тому не говорила. Сестра показала дарчу: все було точно так, як вона сказала… мені стало так прикро. Адже я не думала, що у нас в родині можуть бути якісь таємниці або така недовіра. Я навіть заплакала від образи. Сестра все ж запропонувала меніrроші, але я відмовилася. Я плачу не через rроші, а через таке несправедливе ставлення матері до мене.