Інга йшла додому і запитувала себе – чому ж вона полюбила цього ледаря. А як увійшла до будинку, з кухні почула розмову чоловіка з другом

Інга із подругами прийшли на концерт. Глядачів було багато, тож маленькій на зріст дівчині нічого не було видно. І раптом незнайомий хлопець підхопив її та посадив собі на плечі. Тепер їй було видно. А потім Тимур наздогнав її на зупинці, і подарував їй хризантеми. Коли Інга з Тимуром вийшли з будівлі РАГСу, шлях їм перегородила величезна калюжа. Тоді чоловік підняв її на руки та відніс до машини. – Я тебе все життя носитиму на руках! “Ага. Носить він, як же!”, крокуючи додому, думала Інга. “Щодня одне і те ж. З роботи, в магазин за продуктами, потім “друга зміна”, приготування, посуд, посуд.

А він за ці два роки більше їй квітів не дарував. Та що там квіти. Набридла постійна економія. Скільки разів я його просила, влаштуватися на постійну роботу… Так ні, він же художник, “творча особистість”, як він може опуститися до банальної роботи… І за що тільки я його поkохала?! Вирішено, сьогодні ж скажу, що втомилася і йду від нього”. Увійшовши до квартири, дівчина почула з кухні розмову двох чоловіків. “Знову когось годує!

А я сподівалася на вчорашній борщ, що готувати нічого не треба буде. Все! Іду! Ось тільки проводить гостя, і я йому все висловлю!”, подумала і пройшла до кімнати. – Кохана, ти мені вибач, але Семен Семенович, мій колега. Малює портрети за їжу. Мені його стало шkoда, і я запросив його намалювати наш портрет. Потім нагодував борщем. І ще з собою я йому дав ковбасу та хліб, який ти принесла. “Згадала! Я його полюбила за його доброту. Він готовий в млин розбитись, щоб доnoмогти нужденному!”, подумала Інга, потріпала чоловіка по голові і сказала: – Піду картоплю чистити. Іти сьогодні від чоловіка вона передумала. І дуже можливо, що не піде ніколи.