Моя невістка, Ліка, та ще самозаkохана стерва. Трохи даси слабину, вона одразу на шию сяде. Попереджала я сина – “підкаблучником зробить тебе”, так ні, не послухався мати. А тепер, коли в них двоє дітей, уже про це пізно говорити. Я і сама вихована, і дітей своїх так навчила, що треба прислухатися до думки старших. У Ліки все навпаки, її цікавить лише власна думка. “Якщо я знайду за потрібне слухати поради старших, то сама спитаю!” – Ось її девіз. Я вже давно не лізу ні до неї, ні до сина зі своїми порадами. Знаю, що від невістки вони відскакують, як горох від стінки, а син вчинить так, як накаже дружина. Але останній її викидон змусив мене відійти від такої поведінки.
У березні моєму онукові Сергію виповнилося шість років. А у травні у сина з дружиною народилася дочка. Мабуть, Ліка порахувала, що з двома дітьми їй буде важко впоратися і вирішила, що сина віддасть до школи. Але… По-перше, і я, і сестра Ліkі завжди готові доnомогти їй. По-друге, і я, і виховательки у дитячому садку впевнені, що хлопчику ще рано до школи. Ні, розвинений хлопчик нормально. Він цілком самостійний та дуже розумний хлопчик. Виховательки постійно хвалять його за кмітливість. З цього боку проблем не передбачається.
Але Сергійко неконфліkтний. Якщо його задиратимуть, він не зможе відповісти. Бою ся, що хлопчика затюкають. Ось цими побоюваннями я й спробувала порозуміти невістку. Просила, благала не віддавати онука до школи. Сказала, що якщо їй важко, то я можу відводити та забирати хлопчика із садка. “Я подумаю” – відповіла невістка. Ця розмова у нас відбулася наприкінці червня. Але в середині серпня вона заявила: “Сергію йти до школи, а в нас нічого не готове!” Залишається лише сподіватися, що хлопчик приживеться у школі. Без негативних наслідків щодо його nсихіки.