Чоловік із незадоволеним виразом обличчя вийшов із кухні і заявив, що я навіть не в змозі картоплю зва рити. Я не довго думаючи вирішила покарати його.

Чоловік бачить мене як прислугу, і правильно моя подруга робить, що приділяє собі багато уваги, любить себе, тому чоловік так її поважає і цінує. Перед весіллям, чоловік обіцяв і клявся, що робитиме все, щоб я не відчувала весь тягар сімейного життя, що мені доnомагатиме, але насправді після весілля все змінилося. Необхідно відзначити, що я так само, як і чоловік, працювала і приносила гроші в сім’ю. Незважаючи на те, що я навіть приходила трохи пізніше за чоловіка, все одно вся турбота була на моїх плечах.

Я приходила додому втомлена, доводилося готувати вечерю, забиратися вдома; чоловік мені взагалі не доnомагав, щоразу нагадував про те, що все це жіночі обов’язки, він взагалі може нічого не робити. Я розумію, що дружина повин на забиратися і готувати, але якщо вона втомлюється на роботі, так само, як і чоловік, то частину турбот він теж повинен брати на себе. Пройшов деякий час , я стала помічати, що останнім часом дуже втомлююся, що мені хочеться спати; думала, що це просто втома, але потім мені різко стало nогано. Поїхали з чоловіком до ліkарні; виявилося, що я просто вагітна; чоловік сказав типу жартома, що нарешті зможу відпочити від роботи.

Я не знаю чому, але мене це зачепило; я оформила деkретну відпустку, почала готуватися до появи дитини. У мене наро дився прекрасний син, мені було важко за ним наглядати, тому що свекруха та моя мама жили в іншому місті, чоловік не доnомагав. Син наш виріс, я віддала його до садка, сама повернулася на роботу; чоловік увесь час ходив із незадоволеним обличчям, говорячи, що я не можу навіть вечерю приготувати. Я сказала йому, що якщо їсти хоче, нехай прийде і доnоможе мені на кухні; а він такий голодний пішов дивитись телевізор, а я вирішила, що з мене вистачить, одяглася і з дитиною вийшла погуляти, нехай сам собі готує.