Я все життя приховувала пляму на щоки, так як із-за цього комплексувала. Одного разу хлопець з нащого курсу протяг руку і відсунув пасма і побачив пляму. Такої реаkції від нього не варто було очікувати.

Я третя дитина в сім’ї, і моє життя у принципі відрізняється від життя більшості людей. У мене звичайні мама і тато, брат і сестра. Але справа в тому, що я наро дилася з вродженою особливістю, у мене половину лівої щоки займає велика родима пляма. З самого дитинства я дуже через це комплексувала. Мама іноді мені казала: -Ну і чому тобі не пощастило, наро дилася такій замазурою? Навіть не знаю, що з тобою буде. Хто таку заміж візьме? Мені здається, що саме її ставлення міцно в мені сформувало уявлення, що я потвора, яка не може комусь сподобатися. В дитячому садку і школі наді мною знущалися, а я навіть нічого не могла відповісти, вважала за краще ховатися і мовчати. Найбільше в дитинстві я мріяла про оnерацію, яка могла б позбавити мене від моєї відмітини.

Я постригла навіть волосся так, щоб вони закривали одну половину обличчя. Після закінчення школи я поступила в інститут в місті. Я була рада, що їду з села, хоча у мене і не було надії, що в місті моє життя зміниться. Але я знала, що там більше ймовірности знайти роботу, я збиралася збирати гроші на пластичну операцію. Я швидко знайшла підробіток, жила в гуртожитку. В університеті трималася від всіх подалі та приховувала обличчя за волоссям. Але в один день прямо до мене підсів хлопець. У цей момент він протяг руку та відсунув пасма і помітив родиму пляму. Я тоді запанікувала. А хлопець здивовано витріщився. -Вау, тебе ж Оля звати, так? А я і не знав, що у тебе така ознака є!

Вона схожа на птаха, дуже красиво! Мені спочатку здалося, що хлопець знущається, але він дивився на мене таким захопленим поглядом, що я засумнівалася в початковій теорії. -До речі, мене Єгором звуть. Хлопець простягнув руку, і я розгублено знизала. Після цього дня він кожен день до мене сідав і розмовляв зі мною, а потім і nроводжати став. Я не могла повірити в те, що він дійсно вважає мене гарною. А він своїм ставленням постійно піднімав мою самооцінку. Контрольним пострілом стало те, що він зізнався мені в коханні в кінці семестру. Я тоді теж встигла в нього заkохатися, але про це навіть у своїх найсміливіших фантазіях не могла уявити, що це може виявитися взаємними. На оnерацію я так і не пішла, чоловік мені не дозволяє, каже, що пляма моя родзинка. Ми з Єгором у шлюбі вже сім років, я дуже щаслива. У нашої доньки теж є на щічці плямочка, ми кожен день їй кажемо, що вона красуня.