Жанна готувала вечерю та настрій був просто відмінний. З роботи мав прийти чоловік і сказати дуже важливу новину. Відчувалося, що новина має бути гарною. Костя повернувся додому з усмішкою на обличчі. Він виживав відповідного моменту і після вечері почав: -От, погодься, що моя робота на стійці не дає нам жодних перспектив. Половина зарплати йде на оренду, брати іпотеку на 20 років не вигідно. Але є місце, де і мене звичайного роботяга і на тебе бухгалтера дуже чекають і цінуватимуть як фахівців. -Це де таке місце?
Ти про що це взагалі кажеш? -Пам’ятаєш, я тобі розповідати про свого друга з армії-Гришку. Так ось він зараз на будівництві бригадир-отримує більше сотні на місяць. Він мені дзвонив сьогодні, кликав до себе. Каже, саме я їм підходжу за фахом. Я спитав про бухгалтерів, і тебе теж зможемо влаштувати. А ще житло нам безкоштовне нададуть, на 5 років контракт підписати треба. Ми з тобою 5 років будемо збирати, так потім і квартиру нормальну купимо. -Щось у цьому є якийсь каверз… а куди їхати треба? -На північ, за полярним колом.
Але не ти хвилюйся, люди ж там якось живуть. Ось і ми зможемо. Усі умови там є. -Ти з глузду з’їхав? З дитиною та на північ їхати? Ні. Я нікуди не поїду. Не буде такого! Жанна кинула у раковину чашку з недопитим чаєм і пішла до кімнати. До вечора подружжя помирилося і стало дивитися по комп’ютеру містечко, в яке їх звали. — Бачиш, тут і садок є. Все для дітей є. -Ну гаразд, може це все-таки непогана ідея. Гроші все одно потрібні. Наступного дня Жанна поїхала до мами, щоб повідомити новину про переїзд. Костя пішов на будівництво і звільнився.
По дорозі назад зайшов за квитками на північ. Увечері подружжя знову почало скандалити: -Я нікуди не поїду. Мати проти. Вона сказала, що без онуки не зможе, без мене також. Тим більше, це цілих 5 років! -Це лише 5 років, коли ми зможемо заробити на квартиру, в якій житимемо все життя. Костя поїхав сам, а Жанна з дитиною переїхала до мами. Через місяць Жанна закрутила роман на роботі. А через півроку Жанна та Костя розлучилися. Він так і залишився на півночі. Став добре заробляти. Його друг Гриша вже став начальником, а Костя замість нього бригадиром. Швидке кар’єрне зростання- як обіцяли. А коли минуло 5 років, Костя вирішив продовжити контракт. Жити на півночі йому подобалося і нічого більше його назад не тягнуло. Але гроші для дитини він відправляв.