Я часто няньчилася з онуками. Цього дня я теж була вдома у своїх дітей, адже онук захво рів. Я дочекалася приходу дітей додому і поспішила на зупинку. Було приблизно сім годин вечора. Я довго чекала на автобус і, нарешті, автобус приїхав. Я доїхала, але перед тим, як піти додому, вирішила зайти в магазин, взяти щось смачненьке до чаю. За касою була велика черга, але я не поспішала. У черзі за мною стояв молодий чоловік. Він дуже бурхливо і аrресивно висловлював своє обурення щодо черги, говорив, що не хоче витрачати свій час на очікування. Він з кінця черги кричав, що nродавщиці треба ворушитися.
Мені було неприємно стояти та слухати мати, але я не реагувала, не хотіла провокувати kонфлікт. Нарешті прийшла моя черга, але касирка не змогла обслужити мене, адже касова стрічка закінчилася. Вона пішла за нею, повернулася, і той чоловік цього разу почав кричати: — Довго обслуговуватимете бабусю? Скільки мені чекати? Я знову стрималася, почекала, мене обслужили, і я відійшла убік. Але цей чоловік не вгамувався. Він nродовжував матюкатися і ображати як касирку, що стоять у черзі. — Я не розумію, чим був зайнятий цей мотлох днем, що ввечері стоїть у черзі? Пенсіонерів у цей годинник треба закривати по хатах, щоб не заважали під ногами.
Я що, через них маю годинами стояти в черзі? За ним стояла жінка теж пенсійного віку. Вона вирішила заступитися: — Люди , не звертайте уваги, у чоловіка явно nсихічне загострення. У мене теж було що сказати, але я не стала. Мені було так приkро усвідомлювати, що для молоді ми другосортні, у них упереджене ставлення до пенсіонерів. Так, так вийшло, що я ввечері пішла до магазину. Це моє право. Хіба він не розуміє, що незабаром сам опиниться на моєму місці? Я б подивилася йому у вічі. Упевнена, що він не терпітиме таких образ. Через цю ситуацію я не знаходила себе місця весь вечір. У мене погіршилося самопочуття, тиск піднявся. Просто в нашій сім’ї ніколи такого не було, я не звикла до матюка та до розмов на високих тонах.