Того дня мені терміново треба було піти з дому у справах. Проблема була у дитині. Забрати із собою доньку я не могла, чоловік не міг не вийти на роботу, свекруха була на дачі. Звернулася до сестри чоловіка, Галини, дев’ятнадцяти років. Вона погодилася, тим більше я обіцяла їй заnлатити. Моїй доньці, Оленці, вже шість років. Особливий догляд не потрібен. Вона в мене спокійна та вихована. Бутерброди із чаєм сама може собі зробити. До обов’язків Галини входило: пограти, нагодувати обідом, погуляти з дівчинкою у дворі. Галя приїхала зранку.
Показавши їй, що де знаходиться і поцілувавши дочку, я вирушила у своїх справах. Впоралася години за чотири. По дорозі назад забігла в продуктовий і отоварилася. Зайшла додому, пройшла на кухню та обімліла. Поверхня робочого столу вся у цукровому піску, під обіднім столом шкірка від ковбаси, у мийці гора брудного посуду. І коли вона тільки встигла? — Це Ленка все наробила. Не слухалася і вередувала, — почала перекладати стрілки Галина. У дочки від такої зухвалої брехні аж очі на лоба полізли. — І нічого я не робила! Я у себе в кімнаті грала! — обурено крикнула дочка. Я вірила своїй дівчинці.
Хвилин двадцять знадобилося, щоби вивести Галину на «чисту воду». Після її визнання змусила винну усувати бардаk. Їй Богу, залиши я Оленку одну, порядку в будинку було б більше. Після того як вона привела кухню в божеський вигляд, я вивела її. Увечері розповіла чоловікові про те, що сталося. Чоловік підтримав мене. А ось свекруха ні. Захищає свою доньку та звинувачує у всьому онучку. Навіть те, що Галина сама у всьому зізналася, не вправило свекрухи мізки. Вона заявила, що більше з онукою не сидітиме. — Ще й мене станете чимось звинуватить, — заявила вона. Не хоче – не треба. Оленці скоро в школу, а до того дня і няню можна найняти.