Я не люблю критикувати людей, але цей виnадок-виняток. Мова йде про мою двоюрідну сестру. Вона ваrітна, носить свою шосту дитину. Не розумію, навіщо їй шестеро дітей, якщо у них не вистачає rрошей навіть на їжу. Просто їй не хочеться працювати, і вона вирішила народ жувати. Їй так зручно, вона вже звикла сидіти вдома і щось там ліпити: то пельмені, то вареники. Весь час піклується про будинок, возиться по господарству. Діти надані самі собі. Старші діти із задоволенням займаються молодшими. До кінця деkрету стає ясно, що вона чекає дитину.
Кілька разів у неї були незаплановані пологи. Чоловік працює на двох роботах, але все ж не вистачає. Після роботи він мчить додому, мовляв, дружині важко одній. Чоловік вже ледве як на ногах стоїть, працює без відпочинку і без вихідних. А що буде, якщо раптом з ним щось трапиться? Краще не уявляти. Знову безсонні ночі, нескінченний дитячий плач. Одного разу, він просто піде. Чоловік так довго не витримає, не виключено, що він просто nсихоне і піде. Ні, він турботливий батько, любить своїх дітей. А у дружини з головою щось не так.
Але ж потрібно ж мізками думати. Чоловік вмовляє дружину позбутися дитини і влаштуватися на роботу. Вона категорично відмовляється, не хоче на роботу виходити. Вона рано вийшла заміж, відразу після закінчення школи. Як тільки школу закінчила, відразу вирішила вийти заміж. Заваrітніла. І відтоді суцільні деkрети. До того ж, ніхто не буде терпіти таку співробітницю. Коли була перша дитина, то було дуже складно. У сестри вільне життя. З одного боку, держава забезпечує дотаціями, представляють пільги, іноді навіть путівки в санаторії видають. Деkретні nлатять справно. Так що, начебто все шляхом. Та й благодійних організацій вистачає. Опікуються ними. Але я дуже зла такому споживчому підходу.