Влітку чоловік запропонував мені назбирати на машині. — Альон, нам потрібна машина. Ось ти стільки часу стоїш на зупинці, щоб потрібну маршрутку дочекатися. А час наш безцінний, ще мерзнеш і хворієш. А з машиною я тебе на раз-два на роботу відвезу. Та й ми люди не бiдні, нам для статусу потрібно. – стверджував чоловік. Я подумала і вирішила, що частка істини у його словах є. Домовилися ми щомісяця відкладати на нову машину. Чоловік хотів її оформити на себе, бо водійські права мав та й розбирався в документації. У мене заробіток був стабільний, я працювала менеджером. А ось чоловік мав свою справу. Місяць заробляв стільки, скільки міг.
Ми вирішили, що віддаватимемо рівно половину свого заробітку. Виходила сума, рівна між нами. Через кілька місяців я почала помічати, що чоловік грошей у загальну скриньку не ставить. Я вирішила промовчати, бо не хотіла його цим образити. Була певна, що він докладе. Докладати він не збирався, а якось заявив мені. — Нам треба почати скидатися більше. Бо так до Нового року машину не купимо. У тебе начебто має бути премія цього місяця. Я також спробую знайти грошей, щоб однаково вклалися. Я, як і домовилися, поклала в скриньку гроші, а саме половину зарплати і всю премію, а чоловік знову нічого не поклав. Із цим я вже миритися не хотіла. Наступного місяця я всі гроші витратила на себе та подарунки батькам.
Чоловік помітив, що поповнення не було і закотив icтерику. — Ми так на машину не назбираємо. Ти що гроші затиснула? Ми ж домовились. Нам потрібна машина, не забувай про це. Тому прошу тебе внести гроші, бо не встигнемо купити машину до Нового року. Я розлютилася, висловила йому все, що в мені накопичилося за ці кілька місяців. Значить, мої гроші він рахує і думає, що має право ними розпоряджатися. А я лізти до його власного бюджету не можу. Так, авжеж. Коли я йому висловила, що тільки я вкладаюсь у його мрію, а він і копійки не поклав у загальну скриньку, то він стих. — Ну, що ти починаєш. Ти ж знаєш, що маю проблеми з бізнесом. Кредитори підтискають, все йде на погашення кредиту. Машину ми так і не купили. Я вирішила, що якщо він хоче машину, то нехай копить на неї сам.