Моя мати-жінка з традиційними поглядами. Вона строго слідує традиціям, все повинно бути за її правилами. Іноді це доходило до абсурду. Батько у всьому згоден з мамою, у нього просто іншого виходу немає. Якщо у нього інша думка з якогось питання, він ніколи не висловлює її, тому що завжди мама перемагає. З моєю мамою дуже важко. Мені недавно виповнилося 25 років, але до сих пір мама вирішує, що мені одягнути, з ким спілкуватися, навіть колір блузки вибирає. Для мене це дико: просто тиранія і все. У нас немає право голосу. Два роки тому вона заявила, що вирішила видати мене заміж і сказала, що знайшла мені хорошу партію. Вона прекрасно знала, що у мене є хлопець, ми любили один одного.
Ми зустрічалися два роки і хотіли одружитися. Але для моєї мами це не мало ніякого значення. Вона вирішила — і все. Я намагалася їй пояснити, що я люблю свого хлопця і не піду заміж за іншого, але вона не хотіла нічого слухати; говорила, що любов другорядна, головне — достаток і взаємоповага. Ми з моїм хлопцем знайшли вихід. Я заваrітніла від нього. Його батьки сприйняла цю новину з великою радістю, подарували нам квартиру, сказали, що завжди будуть нам доnомагати і підтримувати. Потім ми пішли до моїх батьків. Мама влаштувала скандал, веліла позбутися дитини. Я іншого і не очікувала від неї.
Я відмовилася — і вона вигнала мене з дому. Сказала, що більше у неї дочки немає. Звісно, батько зробив вигляд, що згоден з нею, хоча в його очах я бачила радість. Через місяць ми розписалися. На щастя, зі свекрухою мені дуже пощастило: вона стала мені рідніше власної матері. Мої батьки прийшли відвідати нас тільки через місяць після народження мого сина. Побачивши малюка, у тата на очах з’явилися сльози радості. Мати довго не хотіла дивитися на онука, але потім взяла на руки — і обійняла його. Потім вони стали приходити кожен день. Мама стала змінюватися на очах. Від колишньої суворої мами нічого не залишилося: вона стала зовсім іншою. Я молюся кожен день, щоб так було і далі.