З чоловіком я одружена вже другий рік. Після весілля ми вирішили почати мандрувати разом, об’їхати цікаві країни, побачити багато незвичайного. Ми винайняли квартиру і відправили в дорогу. Після кількох місяців подорожей, ми повернулися додому, та почалося наше побутове життя. Вона не була нудною, просто стала спокійнішою. Ми все одно виїжджали кудись недалеко – на вихідні. Я думала, що мені шалено пощастило з чоловіком, у нас однакові погляди на життя, нам подобається одне й те саме. Це здорово, знайти людину близьку за духом. Тільки от напружував мене один момент. Коли я піднімала розмову про власну квартиру та іnотеку, то чоловік починав жартувати і перекладав тему. Я стала натякати частіше, чоловіка це почало дратувати, він став злитися. Тоді я спитала його прямо:
-А Якщо у нас дитина наро диться. Що нам у орендованій квартирі до кінця життя жити? -Ну ось коли наро диться, тоді й подумаємо, що робитиме. -Ні, я не можу наро дити без будь-якої подушки безпеки. -Так Вона в тебе є! -В сенсі? Ти приховував від мене, що маємо квартиру? -Звичайно є, ну, теоретично. У твоєї мами і так троячка, а вона одна живе. Нехай теща продає квартиру, собі візьме одну, а на решту rрошей ми будь-яку квартиру виберемо.
-Як ти добре все продумав, тільки не врахував жодної деталі. З чого ти вирішив, що я схвалю цю ідею, і тим більше, що мати погодиться nродавати свою квартиру?! Ти збожеволів: що за егоїзм, це квартира моєї мами, і вона не буде нічого nродавати! -Ти навіть не намагалася її про це запитати. -Та як ти взагалі смієш ще й продовжувати наполягати? Я була про тебе найкращої думки, а ти просто вирішив жити на всьому готовому. Після цієї розмови я серйозно задумалася, а чи того чоловіка я обрала… Як я спочатку не побачила, що чоловік у мене егоїст, який не готовий до сім’ї та дитини? Що тепер робити? А може, вдасться вмовити його на іпотеку та донести до нього, що його пропозиція – це не чоловічий вчинок?