У мами завжди був важкий характер, вона ніколи не відрізнялася розумінням і спокоєм. Коли тато пішов від мами, то я не здивувалася. Я, навпаки, дивувалася тому, як він міг її терпіти так довго. З віком у мами характер став ще нестерпнішим. Вона пішла на пенсію в 57 років. Вона здорова і міцна, та й за сьогоднішніми мірками вона могла ще три роки спокійно попрацювати. Мама стала мені дзвонити кожен день: їй потрібно продукти купити (у неї магазин під носом перебував, але вона ж не може спуститися). Потрібно, щоб я прискакала через все місто, щоб сходити в магазин. Проблема навіть не в цьому, а в тому, що вона завжди незадоволена.
Купила продукти, а вона починає. — Ну і що це? Я ж сказала, що саме потрібно було купувати, а ти знову все переплутала. Я гречку цієї марки не їм, та й поганий хліб взяла. Тобі нічого не можна довірити-скаржилася мама. Коли прибиралася у неї, то говорила, що бруд розводжу тільки. Приходила її відвідувати, так я з кислою пикою сиділа і цим псувала їй настрій. Приходиш погано, не приходиш-теж погано. Завагітніла, мама толком не привітала. А коли стала приходити до неї з дитиною, то вона стала обурюватися. — Мені від твоєї дитини погано стає. Стільки кричить, що голова розколюється.
Можеш більше з собою не брати? — сказала мама. — А де я дитину залишу? Мам, ти не відчуваєш, що занадто груба в своїх висловлюваннях? — відповіла я їй. — Нехай чоловік доглядає. Та й свекруха у тебе є, нехай доглядають, нічого її до мене тягати. Я була ображена на маму. Розповіла все подрузі, вона дала мені добру пораду. Сказала, щоб я мамі продукти замовляла, а для прибирання запрошувала професіоналів. Я так і зробила, чим знову викликала гнів матері. Тепер вона зі мною не розмовляє. Мама повинна розуміти, що у мене є сім’я, з якою я хочу проводити час, а не постійно тягатися до неї по всьому місту.