Я у шлюбі вже рік. Ми з чоловіком дуже хочемо завести свою дитину, вже стали підбирати ім’я, плани на майбутнє будувати. Тільки от завадила нам свекруха. Заявляє, що поки що рано нам про свою дитину думати, бо наші гроші мають допомогти сестрі мого чоловіка. Сестру звуть Тамара, і вона має дворічний син. Вийшло так, що у Тамари було весілля по зальоту. Чоловік її не любив, але довелося одружитися через вarітнicть. За кілька місяців він її покинув, і Тамара переїхала жити до своєї мами. Так свекруха працює, щоб утримувати свою доньку та онука. У них не проста ситуація, грошей не вистачає, тому ми із чоловіком теж фінансово їм допомагаємо.
Аліменти її колишній чоловік не платить. Свекруха нас cлі3но благає щоразу почекати з власною дитиною. Каже, що поки що Тамара у декреті, їм потрібно буде допомагати. Ми ж не можемо кинути родичів у такій непростій ситуації, тому щомісяця перераховуємо їхню нормальну суму. Нарешті, Тамара теж вийшла на роботу. Ми з чоловіком вирішили, що цього місяця перерахуємо вдвічі менше, однак Тома має отримати зарплату. А решту грошей ми вирішили відкладати на нашу майбутню дитину. Все ж таки ліжечка і коляски зараз дуже дорогі. І тут зателефонувала нам свекруха із претензіями:
-Чому так мало грошей цього місяця відправили? -Мамо, ми решту суму відкладатимемо на нашу дитину. Тома вже працює, тож і вам легше стане. -Ну що, що вона працює. Зараз дитина у садок піде, у неї вічні лikapняні будуть. Тут у розмову вже влізла я, бо такої нaxa6ства терпіти більше не збираюся: -Ну І скільки нам ще чекати? Поки що вашому онуку не виповниться 18 років? Я хочу свою дитину, хочу витрачати гроші на свою дитину, а не на племінника чоловіка. Я теж хочу свою сім’ю… чому я маю жертвувати цим заради проблем Томи? Чоловік мене повністю підтримав. А свекруха після того явно образилася, але грошей просити більше не стала.