Про що думає солдат термінової служби? Правильно, про дівчат. Ті, на кого чекають зі служби, думають про залишених в рідному краї подруг. Ті ж, на кого ніхто не чекає, заводять інтрижки за місцем служби.Мій чоловік відслужив термінову на флоті. Завів там собі подружку. І бігали вони один до одного на побачення. Коли чоловік демобілізувався, то повернувся додому. На другий край країни. Один. А дівчина? Як то кажуть: «поматросив, і покинув».
Ми з ним познайомилися за два роки після його повернення. Незабаром одинадцять років, як ми одружені. У нас росте донька сім років. Батько Ганнусю любить, допомагає їй робити уроки, іноді балує. Гуляє з нею. Але я знаю, що мріяв він про сина.Рік тому мій чоловік списався в мережі з товаришем по службі. Той після служби залишився на надстрокову службу. Відслужив мічманом ще три роки. Від нього дізнався, що дівчина, Тома, кинута ним біля моря, народила через півроку, після його демобілізації. Зважаючи на сучасні засоби комунікації, Тома, за бажання, могла розшукати батька свого сина. Але не захотіла вішатися на шию.
Із цього дня чоловік став сам шукати Тому за соцмережами. І знайшов. Побачив фотку Томи із сином, точною його копію. Тома довго не хотіла відповідати на повідомлення мого чоловіка. Потім все ж таки відповіла.Ігореві, сину мого чоловіка, чотирнадцять років, займається спортом, у школі відмінник.Батько з сином швидко порозумілися. Чоловік спілкувався з Ігорем дуже часто. Майже забув про дочку. Перестав вчити з нею уроки та ходити гуляти. А на новорічні канікули покликав сина до нас у гості, сплатив транспортні витрати.
Усі десять днів він геть-чисто забув про дочку і весь віддався синові. Дочка плакала від ревнощів. Коли Ігор поїхав, Ганнуся літала від щастя.Але навіть після від’їзду хлопчика, наше життя не повернулося до колишнього русла. Дочка знову забута. Я намаrалася розсудити чоловіка, але безрезу льтатно.Незабаром літні канікули. Я боюся навіть уявити, що буде, якщо хлопчик приїде до нас на все літо.