Нещодавно я став свідком того, як молода матуся не зволила стежити за своїм малюком в автобусі.У той день на зупинці було досить небагатолюдно, і ще там я помітив дівчину, яка щось писала в телефоні і абсолютно не дивилася у бік коляски. У колясці лежало дуже маленьке і гарне маля, якому, напевно, було лише кілька місяців.
Коли підійшов автобус, дівчині хтось допоміг з візком, і ми увійшли в середину. Дівчина залишила коляску попереду, а сама пішла в кінець автобуса, не перестаючи дивитися на екран телефону. Автобус рушив, і весь час стали додаватися люди. Дівчину це абсолютно не хвилювало. Вона не турбувалася, що хтось може просто взяти та забрати дитину з собою. Мало того, автобус різко гальмував, і малюка кидало з одного боку до іншого. Мати дитини це ніяк не бентежило. Вона була занурена в телефон і не помічала нічого довкола.
Усі в автобусі були в шоці від неї. Якоїсь миті автобус так різко загал ьмував, що дитина просто злетіла з коляски, і одна жінка ледь упіймала його і не дала впасти. Вона підійшла до матері, яка навіть тоді не дивилася в бік коляски. Віддала дитину в її руки, почала кричати на неї і пояснювати, що малюк потребує піклування і уваги, і якщо вона наро дила, то просто зобов’язана стежити за ним.
Мати все також стояла і не відчувала жодного сорому. Вона навіть не подивилася, чи все гаразд з її малюком. Це розлютило жінку ще більше, і вона дуже грубо зганьбила її перед усіма, щоб хоч якось достукатися і пробудити її материнський інстинкт.Всі ми любимо сидіти у телефоні, і це стало неминучим елементом нашого життя. Але варто пам’ятати, що крім віртуального життя є ще й справжнє, і жити треба саме ним.