Мені завжди дуже подобалася моя зовнішність, починаючи зі школи та закінчуючи університетом. Я впивалася своєю красою, думаючи, що вона принесе мені вічне щастя. Однак моя сусідка, бабуся Ольга, поставила під сумнів мою уявну удачу бентежачим душу пророцтвом: – Твоя краса якось зажене тебе в клітку. Незважаючи на її слова, я продовжувала насолоджуватися захопленням, особливо з боку Володимира. Його магнетична присутність і щедрі залицяння підкорили мене, і в той же час я ставала все більш залежною від нього.
Як показав час, під чарівністю Володимира ховалася владна натура. Він не відчував докорів совісті, подавши до суду на свою першу дружину і заборонивши мені займатися кар’єрою та з’являтися в соціальних мережах, вважаючи, що це може зіпсувати мою репутацію. Я наївно дозволяла йому керувати моїм життям, не звертаючи уваги на ознаки якоїсь тиранії. Незабаром після весілля до нас приїхала свекруха з дочкою Володимира, Уляною, і зажадала, щоб вона жила з нами.
Я відчула себе у пастці, але змирилася зі своєю новою роллю. Поступово ми з Уляною зблизилися, але все ускладнилося, коли її мама почала відвідувати нас, коли Володимира не бувало вдома, благаючи мене зберегти це у таємниці від нього. Зрештою Володимир дізнався про ці таємні зустрічі і розлютився. Коли він спробував вдарити Уляну, я втрутилася, захищаючи її собою.
У результаті я подала на розлучення, Уляну забрала мати, а ми звинуватили Володимира, який сам уже довгий час намагався позбавити колишню дружину батьківських прав. Тепер я живу у батьківському будинку, «у клітці», як і попереджала бабуся Ольга. Моя краса вже не тішить мене, а нагадує про її пророцтво. Не родись красивою, а народись щасливою!