Я вже котрий рік даю собі обіцянку, що більше консервацію робити не буду. Нещодавно мені подзвонила мама і сказала, щоб я приїхала до неї на вихідні — закатати пару банок. Я дотримала свою обіцянку, дану собі, і сказала мамі, що не приїду. Звичайно ж, вона образилася, але хіба у мене був інший вибір? Консервація в нашій родині-окрема тема. Я б сказала, xвօра тема. Моя бабуся свого часу консервувала соління і варення в промислових кількостях. Їй цими консерваціями доводилося годувати свою сім’ю з п’яти чоловік, і сім’ї своїх двох братів. У 90-ті мама теж захопилася цією темою. У нас була дача, де мама садила картоплю, різні ягоди, фруктові дерева і все в цьому роді.
Це нам сильно допомагало, так як в магазинах хоч вже і з’являлися продукти, але вони коштували занадто дорого. А тут вариш картоплю, відкриваєш банку огірків — і чим тобі не свято? На щастя, в наш час такої потреби немає купувати продукти можна в магазинах за найрізноманітніші ціни: не подобається ціна — йди в інший магазин. Але мама цього не розуміє, ну, або не хоче зрозуміти. Щороку вона закриває продуктів на рік вперед. Моєму чоловікові лikap заборонив консервацію: у нього ոроблеми зі шлунком, дочка все це не їсть тільки варення, коли xвօріє. Я ж можу відкрити баночку огірків, але це не гостре бажання, а просто хвилинний каприз.
Однією трилітрової банки з огірками і такої ж банки варення нам вистачить на рік вже точно. Але хіба хтось нас запитує? Вся наша комора зайнята повними банками праць мами. Ми вже і друзям роздали, і колегам, але їх кількість, навпаки, тільки зростає. Коли я виявила у себе банки, яким вже більше п’яти років, я сказала мамі, що в цьому році я в її забаві брати участь не буду. Мама мої слова прийняла не всерйоз, а дapeмно тільки коли я не поїхала до неї в призначений день в призначене місце, вона зрозуміла, що я не жартувала. Мама на мене образилася не слабо, але зате вона більше не буде намагатися впихнути в нас якомога більше своїх банок і, може, зрозуміє, що потреби в консервації в такій кількості більше немає.