Ця історія сталася, коли я навчався у восьмому класі. Після неї всіх нас зібрали та попросили не поширюватися. Проте всім відомо, що діти зберігати секрети не вміють. У нас у школі навчалася дівчинка Катя. На вигляд звичайнісінька. Чи не відрізнялася від інших дітей ні зовнішністю, ні поведінкою, ні успішністю. У класі дружила з однією дівчинкою, яку звали Світлана. Може поза школою у неї були й інші друзі, але в школі вона завжди була зі Свєтою.
Справа була наприкінці весни, останні уроки якось мляво протікали, вчитися не хотілося. Був урок математики. Як раптом Світлана впала на підлогу. Це тільки у фільмах усі діти одразу біжать надати першу допомогу. Насправді, всі дуже злякалися. Тільки вчителька не розгубилася, підбігла до дівчинки і почала їй надавати першу допомогу. Незабаром приїхала швидка. Нас уже вивели у коридор. Лікар оглядав Світлану. -Доктор, ну як вона? — Запитала схвильована вчителька.
-її вже хвилин двадцять як немає з нами, — тихо промовив лікар. Він намагався, щоби діти не почули, але Катя почула. Вона рвонула до класу. Її намагалися зупинити, але не змогли. Вона притиснула тіло Свєти до себе і стала примовляти: -Живи, будь ласка, живи, живи, живи. Вчителька намагалася її відтягнути, але лікар зупинив її. І раптом сталося диво. Свєта розплющила очі! Що сталося того дня, для мене досі загадка…