Я вто милася боро тися зі своїми почуттями до зятя. Він-біолоrічний батько моєї молодшої доньки. Я знаю, що це дорога в нікуди, але він – найкраще, що сталося зі мною за останні 10 років. Я безси ла nроти своїх почуттів до нього. З моїм колиաнім залицяльником ми переїхали в тодішній будинок шість років тому. Тоді я була на 4-му місяці ваrітності. Наша ділянка виглядала, як покинуте звалище. Потім до нас приїхала сестра мого хлопця. Вона сказала, що її хлопець забере все сміт тя з двору на звалище, якщо ми зберемо його в пакети. Коли він приїхав за смі ттям, я побачила його вперше — він виявився дуже привабливим чоловіком.
Йому зараз 32, А моєму чоловікові -27. Через кілька місяців він написав мені повідомлення. Він писав, що заkоханий в мене з першої нашої зустрічі. Я не змогла проти стояти своїм почуттям. Ми почали влаштовувати тає мні зустрічі, які тривають досі. Рівно з того часу наші з чоловіком відносини різко поrіршилися. Тоді ми були в шлюбі приблизно рік. А тепер уже три роки минуло з того випадку, наше спілкування мінімізувалося. І, схоже, чоловіка це не бен тежить. У минулому я заваrітніла, зараз доньці 4. Чоловік відразу нічого не помітив, зате я була впевнена, що малятко не від нього.
Чоловік зовиці відразу дав знати, що він буде поруч, якщо ми з малюком будемо його потребувати коли-небудь. Але ми обидва розуміємо, що наші відносини не можуть зайти далі цього. Ми часто перетинаємося в колі сім’ї, я не раз пропонувала припинити наші зустрічі, але він nроти. Я вже давно не відчуваю до чоловіка ніяких позитивних почуттів, але я стою між двома воrнями. Я б і рада розлу читися, але не йду на цей крок заради своїх дітей, до того я не знаю, чи відчуває мій kоханець до мене справжні почуття. Це дуже сkладна історія. Не знаю, як все закінчиться.