Батьків у мене не стало, коли мені було дванадцять років. Виховувала мене бабуся. Коли мені йшов уже дев’ятнадцятий рік, я вийшла заміж за чоловіка, який був старший за мене на дев’ять років. Він став для мене “принцом на білому коні”. Видатний чоловік, залицяння якого звели мене з розуму, і я заkохалася по вуха. З небес на землю мене не змогла спустити навіть свекруха, жінка із залізним характером. Вона вибудувала свій бізнес у “лихі дев’яності” і досі керує ним. Зважаючи на більш ніж холодний прийом, влаштований мені, на сімейне життя сина у неї були свої плани. Я потім ревіла як білуга, а Макс мене втішав.
Відсвяткували весілля, відгуляли медовий місяць, потім ще шість місяців пристрасних стосунків пролетіли як мить. Про мою ваrітність дізналися на сьомий місяць нашого сімейного життя. Я народила сина і всією душею віддалася дитині. Макс згодом став дратівливим. І я, і малюк, і наш побут – все могло стати приводом для його зривів. І одного разу він сказав, що подав на розлучення і мені необхідно поkинути квартиру. Я повернулася до свого батьківського будинку. Бабуся дбала і про правнука, і про мене. Я ж була придушена обставинами, що звалилися на мене. Просто існувала. За кілька днів до нас прийшла моя свекруха.
– Макс сказав, що дитина не від нього. Це так? – впритул спитала вона. – Ні, – відповіла я. – Чи згодна провести тест? – спитала свекруха. – Так, – сказала я. Тест підтвердив мою правоту. – Моя вина, що син виріс лайном. Мені виправляти його провини. – свекруха обійняла мене. Вона стала для мене матір’ю. Відремонтувала квартиру, створила умови, щоб я могла вступити до вузу, була поруч, коли пішла бабуся, після вузу взяла до себе на роботу… Минуло десять років. Якось мені зателефонував Макс і став звинувачувати, мовляв, я налаштувала матір проти нього. Пригрозив помститися… Хай тільки спробує заявитись. Отримає жорстку відсіч і буде неприємно здивований, побачивши не дурну школярку, а впевнену в собі жінку, якою я стала за минулі роки.