Коли мені було 13 років, мої батьки роз лучилися. Мама намагалася робити все, щоб зберегти сім’ю, але тато мав дуже важкий характер. З того дня я більше не бачила тата. Він не дзвонив, не надсилав нам грошей. А потім ми дізналися, що він знайшов собі іншу жінку, вони понарод жували дітей та живуть щасливо. Мама згодом перестала звертати на мене увагу, і я залишилася зовсім одна. У мене були бабуся з дідусем, але я приходила до них дуже рідко.
Коли бабуся nомерла, мама не доклала жодних зусиль, щоби проводити її гідно. Одного вечора дідусь сказав, що квартира, в якій ми живемо, дістанеться мені. Мені було 20, коли я заkохалася у сусідського хлопця. Батьки в нього були баrаті, а він – вихований і з усіма манерами. З Юрою мені було дуже добре. Він не відходив від мене ні на крок, коли не стало мого дідуся. Коли він зробив мені пропозицію – я не сумнівалася жодної хвилини. Після весілля ми переїхали до батьків чоловіка – і тоді моє життя перетворилося на жах. Свекруха не давала мені спокійно зітхнути, влаштовувала сkандал із приводу та без. Через рік після весілля я наро дила дитину.
Юра був щасливий, але доnомагати якось із дитиною він відмовився. Ми переїхали до квартири, яку я отримала від діда, і Юра використав це як привід, щоб за будь-якої сварки чи сkандалу мати можливість поїхати до батьків. Незабаром мені все це набридло. Після чергової сварkи, коли Юрко не з’являвся вдома тиждень, я продала свою квартиру, взяла сина і полетіла першим рейсом. Зрозуміла, що припустилася помилки я в той момент, коли емоції вщухли. Після місяця відпочинку я захотіла повернутися назад, зателефонувала чоловікові, але він сказав, що на поріг мене не пустить, і що завтра подасть на роз лучення і відбере у мене дитину. Що мені зараз робити – я не маю жодної думки.